Metallica

Американський метал-гурт з Лос-Анджелеса, Каліфорнія, для творчості якого характерний швидкий темп, інструментальна майстерність та агресивні гітарні соло, які й визначили їхнє місце у «великій четвірці треш-металу» разом з Slayer, Megadeth та Anthrax.

Країна: США
Роки Активності: 1981 – Донині
Веб Сайт: www.metallica.com

Заснований в 1981 році, коли Джеймс Гетфілд відгукнувся на оголошення барабанщика Ларса Ульріха, розміщене у місцевій газеті. Зараз до складу гурту, окрім Гетфілда та Ульріха, входять гітарист Кірк Геммет (який приєднався у 1983) та бас-гітарист Роберт Трухільйо (з 2003 року). Також в різні періоди учасниками гурту були: гітарист Дейв Мастейн (який згодом заснував Megadeth), басисти Рон Макговні, Кліфф Бертон та Джейсон Ньюстед. Гурт також тривалий час співпрацював з Бобом Роком, який спродюсував усі їхні альбоми з 1990 до 2003 року, та виконував обов’язки бас-гітариста в період між відходом Ньюстеда та приходом Трухільйо.

Гурт отримав прихильників у середовищі прихильників андеґраундної музики та схвальні відгуки критиків, випустивши третій студійний альбом Master of Puppets (1986), який зараз вважається «класикою треш-металу» та суттєво вплинув на подальший розвиток цього жанру. Комерційний успіх прийшов після випуску п’ятого альбому (також відомого під назвою The Black Album), який дебютував на першій сходинці чарту Billboard 200. Після випуску цього альбому, подальша творчість гурту була напрямлена на задоволення потреб більш широкої аудиторії слухачів.

В 2000 році Metallica був у числі музичних виконавців, які подали позов проти Napster, у зв’язку з безкоштовним поширенням матеріалів, захищених авторським правом, без дозволу авторів. У результаті, було досягнено домовленості, за якою Napster став платним сервісом. Незважаючи на перше місце в Billboard 200, альбом St. Anger (2003), за винятком гітарних соло та «сталевого звучання» малих барабанів, розчарував багатьох фанатів гурту. У фільмі Some Kind of Monster показано процес створення St. Anger та відносини між учасниками гурту протягом цього часу. В 2009 році Metallica було введено в Залу слави рок-н-ролу.

Гурт отримав дев’ять нагород Греммі, а п’ять їхніх альбомів дебютували на першому рядку чарта Billboard 200, що зробило Metallica першим гуртом, якому це вдалося; цього результату пізніше досягнув, а згодом й перевершив Dave Matthews Band. Альбом Metallica (1991) було продано у кількості понад 15 мільйонів копій у США та 28 мільйонів копій по всьому світу, що зробило його одним з 25-ти найкраще продаваних альбомів у країні. В грудні 2009 року, він став найпродаванішим альбомом ери SoundScan, обігнавши Come On Over кантрі-виконавиці Шанайї Твейн. З випуском останнього альбому Death Magnetic (2008), гурт продав понад 100 мільйонів альбомів у всьому світі. Станом на грудень 2009, Metallica — четвертий найпродаваніший музичний виконавець з початку ери SoundScan, продавши з 25 травня 1991 року більше 52 672 000 альбомів лише в Сполучених Штатах.

Гурт Metallica був заснований в Лос-Анджелесі 15 жовтня 1981 року гітаристом та вокалістом Джеймсом Гетфілдом та барабанщиком Ларсом Ульріхом після того, як обидва помістили оголошення про створення гурту у виданні «The Recycler». Однак, як пізніше з’ясувалося з інтерв’ю Рона Макговні журналу «So What!», Джеймса та Ларса познайомив між собою їх спільний друг Гью Таннер, який в той час був соло-гітаристом у гурті Рона і Джеймса Leather Charm. Дует запросив басиста Рона Макговні, знайомого Гетфілда за його попереднього гурту Leather Charm, проте на ранніх стадіях існування гурту постійно виникали проблеми з гітаристами, тому вже спочатку їх змінилося кілька: Ллойд Грант, Бред Паркер і Джеф Ворнер. Metallica отримала свою назву, коли Рон Куінтана попросив Ларса Ульріха допомогти йому вибрати назву для свого нового журналу про американських та британських хеві-метал гуртів. Куінтана мав такі варіанти як «Metallica», «Metal Mania» і «Hesse». Ульріх збагнув, що «Metallica» буде відмінною назвою для гурту та сказав Рону, що така назву навряд чи кому-небудь сподобається.

На початку 1982 року Ульріх переконав засновника та власника Metal Blade Records Брайана Слейджела включити пісню «Hit The Lights» у першу компіляцію Metal Massacre. Зневірившись у пошуках постійного лідер-гітариста, Ульріх помістив оголошення в журналі The Recycler. Дейв Мастейн з Ганінгтон Біч, який у той час вже грав у гурті Panic, відповів та зустрівся з учасниками Metallica для прослуховування. Ульріх та Хетфілд були так вражені обладнанням та однією лише розминкою Мастейна, що вони попросили його приєднатися до гурту ще до початку самого прослуховування.

В березні та квітні 1982 року було записано кілька демо, включаючи Hit The Lights, для збірки Metal Massacre і так зване демо Power Metal («Hit The Lights», «The Mechanix», «Jump In The Fire», «Motorbreath»). Як згодом пояснив Рон, слова Power Metal в назві демо з’явилися за його ініціативою. Він порахував цікавим додати ці слова на супровідну візитку до демо-касети, що розсилається на фірми грамзапису, оскільки вказівка ​​всього лише назви гурту та телефону здалося йому вкрай неоригінальним. Кілька місяців потому гурт записав повноформатне демо No Life ’til Leather, яке швидко привернуло увагу незалежних розповсюджувачів, traders, які і допомогли отримати її всім, хто цікавиться, фанам.

Після того як Metallica побачила, як грає гурт Trauma, колектив попросив басиста Кліффа Бертона приєднатися до них, замінивши тим самим менш професійного Макговні. Бертон погодився, але з умовою, що гурт переїде в його рідне місто Сан-Франциско. Вони з радістю прийняли цю пропозицію. В їх рідному Лос-Анджелесі переважно були представники глем-металу, і Metallica не відчувала себе «у своїй тарілці», виступаючи на концертах, в той час як в Сан-Франциско їх приймали, знали пісні та тексти переважно завдяки No Life ‘Till Leather. До кінця 1982 року важкий переїзд закінчився і гурт остаточно осів в Сан-Франциско. З Кліффом Бертоном гурт записує Megaforce Demo. Після того як гурт зарекомендував себе важливою одиницею в Bay Area thrash metal, Metallica поїхала в Нью-Йорк в 1983 році.

В травні 1983 року гурт Metallica поїхав у Рочестер, Нью-Йорк, щоб записати свій дебютний альбом, Metal Up Your Ass, з продюсером Полом Керкіо. 11 квітня 1983 учасники гурту вирішили звільнити Мастейна з гурту через зловживання наркотиками і алкоголем та агресивну поведінку[22]. Того ж дня гітарист Exodus Кірк Геммет замінив Мастейна. Мастейн, який після цього створив гурт Megadeth, висловлював свою неприязнь до Геммета під час інтерв’ю. Він сказав, що Геммет «вкрав мою роботу». Мастейн був розлючений, бо вважав, що Геммет став популярним завдяки гітарним партіям, які написав Дейв. В 1985 році в інтерв’ю з Metal Forces[en], Мастейн дорікнув Геммету, сказавши: «Це справді кумедно, як Кірк Геммет зірвав усі лід-брейки, які я зіграв в тому записі No Life ’til Leather і став гітаристом № 1 у вашому журналі». В дебютний альбом Megadeth Killing Is My Business… and Business Is Good! (1985), Мастейн включив пісню «Mechanix», яку Metallica переробила, назвала «The Four Horsemen» і додала до альбому Kill ‘Em All. Мастейн сказав, що зробив це для того, щоб «підтягнути Metallica», оскільки гурт відносився до Дейва Мастейна, як до алкоголіка і вважав, що той не може грати на гітарі. Перший концерт Metallica з Гемметом відбувся 16 квітня 1983 року в нічному клубі The Showplace у Дуврі, Нью-Джерсі.

Дебютний альбом гурту планували назвати Metal Up Your Ass. Оскільки лейбл і дистриб’ютори відмовилися випускати альбом з такою назвою, її було змінено на Kill ‘Em All. Платівка була випущена на лейблі Megaforce Records у США та Music for Nations в Європі. В 1988 році альбом піднявся на 120-ту позицію в чарті Billboard 200. Хоча альбом й не отримав очікуваного фінансового успіху, він забезпечив Metallica перших фанів на андеґраундній метал-сцені. Згодом гурт разом з Raven розпочав Kill ‘Em All for One тур в підтримку альбому. В 1989 році журнал Rolling Stone помістив його на 35 місце в списку «100 найкращих альбомів 1980-х». У лютому 1984 року Metallica підтримала Venom під час туру Seven Dates of Hell і виступила на фестивалі Aardschok у Зволле, Нідерланди.

Свій другий студійний альбом Ride the Lightning гурт записував на Sweet Silence Studios в Копенгагені, Данія. Випущений в липні 1984 року, альбом досягнув 100-ї позиції у Billboard 200. Французькі видавці помилково надрукували зелені обкладинки для альбому, які зараз є частиною приватних колекцій. До альбому, зокрема, входили пісні «For Whom the Bell Tolls», «Fade to Black», «Creeping Death» та інструментальна композиція «The Call of Ktulu». Мастейн отримав винагороду за «Ride the Lightning» та «The Call of Ktulu».

Коли Ride the Lightning притягнув увагу великих звукозаписних компаній, Metallica підписала контракт з Elektra Records. Їх першим релізом з Elektra був Master of Puppets1986 року, який вважається деякими критиками їх найкращим альбомом. Попри те, що з альбому не було випущено синглів, гурт отримав невеликий радіоефір завдяки пісням Master of Puppets і Welcome Home (Sanitarium). Гурт здобув ще більшу популярність, коли його запросили відкривати концерти Оззі Осборна. Master of Puppets досяг 29 місця в чарті Billboard Top Album Charts. Критики вважають Master of Puppets «одним з найвеличніших хеві-метал-альбомов усіх часів». У ті роки, крім того, гурт значно зловживав алкоголем і з цієї причини багато критиків і шанувальників гурту називали його «Alcoholica».

27 вересня 1986 року, під час європейського турне, Кліфф Бертон загинув в Швеції, коли автобус гурту по дорозі в Стокгольм занесло на слизькій дорозі і він перекинувся. Смерть Кліффа залишила гурт в сумніві, що робити далі. Три учасники Metallica, що залишилися, вирішили, що Бертон побажав би, щоб вони продовжували; з благословення сім’ї Бертона Metallica розпочали пошуки заміни і майже відразу почали прослуховування. Серед претендентів був Лес Клейпул, друг дитинства Кірка Геммета. Клейпул сподобався гуртові, але стиль його гри не підходив для нього. У серії Behind the Music, присвяченій Metallica, Гетфілд пояснює, що Клейпул був «занадто хороший» для Metallica. Кінець кінцем замість Клейпула місце в гурті було запропоноване Джейсону Ньюстеду, колишньому членові гурту Flotsam and Jetsam. Ньюстед офіційно увійшов до складу гурту 28 жовтня 1986 року, через три тижні після похоронів Кліффа Бертона. Гурт закінчив своє турне на початку 1987 року. Услід за турне в липні 1987 року Metallica записала міні-альбом кавер-версій The $5.98 E.P.: Garage Days Re-Revisited з новим басистом.

У 1991 році Metallica випустила альбом без назви (також відомий прихильникам як Metallica або The Black Album). Співродюсером альбому був Боб Рок, який також працював з The Cult, Bon Jovi і Motley Crue. Обкладинка альбому була чорною з дуже блідим зображенням змії в правому нижньому кутку і логотипом гурту в протилежному. Робота в студії зайняла шість місяців, а увесь процес випуску альбому, за словами музичного критика Яна Крісті, коштував мільйон доларів і зруйнував три подружжя. Альбом стартував на першій позиції в Billboard 200 і залишався на вершині чотири тижні. Альбом зайняв 16 місце у списку «100 найкращих альбомів 1990-х» за версією журналу Rolling Stone, а також увійшов до списку «500 найкращих альбомів усіх часів».

Першим синглом з альбому був «Enter Sandman», який показав понижений темп нового альбому в порівнянні з попередніми роботами Metallica. Black Album став найуспішнішою роботою гурту, за станом на 2010 рік: він був проданий накладом в 15 мільйонів копій і входить в сотню найпродаваніших альбомів США усіх часів. В той же час відхід від треш-метал звучання і робота з мейнстрім-продюсером Бобом Роком дали привід багатьом фанатам критикувати гурт за те, що він, на їх думку, зробив величезний крок у бік комерціалізації своєї музики. Одним з найуспішніших синглів і постійним концертних номерів стала балада «Nothing Else Matters», яка по духу і структурі не була властива гурту і його попереднім роботам.

20 квітня 1992 року Metallica з’явилася на концерті пам’яті Фреді Мерк’юрі, виконавши три пісні. Гетфілд пізніше виконав «Stone Cold Crazy» з іншими членами Queen і Тоні Айоммі. 8 серпня 1992 року, в час дуже фінансово успішного туру разом з Guns N’ Roses Хетфілд отримав опіки другої і третьої міри лівої руки із-за піротехнічних ефектів під час вступу пісні «Fade To Black», які привели до того, що він не міг грати на гітарі частину турне. Піротехніки встановили нові піротехнічні ефекти, але забули попередити, що під час виконання пісні будуть використані і старі. Джеймс, будучи не в курсі цього, встав на місце, звідки повинен був вирватися стовп вогню, і отримав опіки. Гітарист Metal Church Джон Маршал (що був супроводжуючим Metallica) грав на гітарі частину турне, що залишилася, а Гетфілд продовжував співати. Перший бокс-сет гурту був випущений в листопаді 1993 року під назвою Live Shit: Binge & Purge. Колекція містила три концертні компакт-диски, три домашніх відео і книги, заповнені райдерами та листами.

Майже після трьох років гастролей на підтримку Metallica, включаючи виступ на Вудстоку ’94, Metallica повернулися в студію, щоб написати і запис свій шостий студійний альбом. Гурт пішов на коротку паузу влітку 1994 року і грав три шоу, які включали Парк Донингтона в Великій Британії, підтримане Slayer, Skid Row, Slash’s Snakepit, Therapy? і Corrosion of Conformity. Короткий тур був названий Escape from the Studio ’95. Гурт провів приблизно один рік, пишучи і роблячи запис нових пісень, приводячи до випуску Load у 1996 році, який дебютував на першій позиції в Billboard 200 і ARIA Charts, відзначаючи другу першу позицію гурту. Обкладинку Load створив Андрес Серрано і назвав Кров і Сперма III. Серрано використав суміш своєї власної сперми і бичачу кров між листами органічного скла. Реліз зазначив кілька змін в музичному напрямку гурту і нового іміджу учасників. Metallica були хедлайнерами на фестивалі альтернативного року Lollapalooza влітку 1996 року.

Під час раннього виробництва альбому гурт написав достатньо матеріалу для подвійного альбому. Було вирішено, щоб половина пісень повинна була бути випущена, і гурт продовжить працювати над рештою піснями і виступив їх у наступному році. Це призвело до подальшого альбому, ReLoad. Обкладинку було створено Серрано, цього разу використовуючи суміш крові і сечі. Reload дебютував номер один на Billboard 200 і досяг два номери на Головному канадському Хіт-параді альбомів. Гетфілд зазначив у фільмі документального фільму 2004 року «Some Kind of Monster», що деякі пісні на цих альбомах, як спочатку думала гурт, мали середню якість, і «полірувалися і перероблялися» поки не оцінено, щоб бути випущеними. Щоб просунути ReLoad, Metallica, виконані у Saturday Night Live NBC в грудні 1997 року, виконуючи «Fuel» і «The Memory Remains» з Маріанною Фейтфул.

15 червня 2011 року на офіційному сайті Metallica з’явилася інформація про новий матеріал, що раніше називається «секретним проектом». Цей проект включає 10 пісень, записаних за участю Лу Ріда. Запис був здійснений в домашній студії штаб-квартири Metallica; звукозаписні сесії тривали декілька останніх місяців і закінчилися напередодні 15 червня. 22 серпня було оголошено, що спільний альбом музикантів буде випущений 1-го листопада в Північній Америці і на один день раніше (31 жовтня) в іншій частині світу. Спільна пластинка американських музикантів дістала назву «Lulu» і була натхненна п’єсами німецького поета-експресіоніста Франка Ведекінда «Дух землі» і «Скринька Пандори». Лу Рід написав пісні і музику для театральної постановки «Лулу» за мотивами Ведекинда, але після спільного виступу з Metallica на честь 25-річчя Залу слави рок-н-ролу музиканти вирішили записати альбом. 16 жовтня 2011 року Роберт Трухільйо підтвердив, що гурт повернулася в студію і вже пише новий матеріал. Також Роберт помітив, що гурт вже працює з Ріком Рубіном над парою нових пісень і збирається записувати новий матеріал упродовж більшої частини наступного року.

У жовтні Metallica оголосила про свій виступ в Індії на фестивалі «India Rocks», щоб відмітити Гран-прі Індії. З «технічних причин» група не змогла виступити, із-за чого фанати почали бунтувати і розгромили сцену. Пізніше Metallica вчинила свій дебют в Індії 30 жовтня у Бангалорі. 5 грудня стартувала серія чотирьох ювілейних концертів групи Metallica, присвячена тридцятиріччю групи. Концерти пройшли на батьківщині Metallica, «Bay Area», в місті Сан-Франциско. Глядачами стали друзі групи і члени фан-клуба. Усі чотири концерти відрізнилися «екзотичним» сет-листом і запрошеними зірками. На кожному з чотирьох концертів була зіграна пісня, що не увійшла на їх дев’ятий студійний альбом. Всього їх було чотири: «Hate Train», «Just a Bullet Away», «Hell and Back» і «Rebel of Babylon». Пісні відразу ж потрапили в інтернет.

7 травня 2012 року Metallica почала новий тур по Європі, особливістю якого стало те, що уперше за 20 років The Black Album («Metallica») був повністю виконаний. Відбулися такі прем’єри як «Don’ t Tread on Me», «My Friend of Misery», «The Struggle Within». У липні планується проведення фестивалю музики Orion Music в Атлантик-Сіті, організаторами якого є Metallica.

У недавньому інтерв’ю Ларс Ульріх заявив, що «2014 буде всіма про створення нової платівки Metallica», і що альбом буде найбільш ймовірно випущений протягом 2015 року. Кірк Геммет і Роберт Трухільйо пізніше підтвердили намір гурту попрямувати в студію, кажучи Пост-ЗМІ, «Ми збираємося зробити інший альбом наступного року»[81].

8 червня 2013 року гурт виступив під фальшивим іменем «Dehaan» на фестивалі Orion Music + More в Детройті, щоб святкувати 30-у річницю Kill ‘Em All. «Dehaan» — посилання на актора Дейна Дехаана, який грає головну роль у «Metallica: Через Ніколи» (2013).

9 грудня 2013 року Металліка вперше дала концерт в Антарктиді, таким чином ставши першим гуртом, що виступив на всіх шести континентах земної кулі.

Наприкінці квітня 2015 року стало відомо, що запис чергового студійника Металліки зірвано через те, що Кірк Геммет загубив свій айфон зі створеними до цього гітарними партіями.

Студійні альбоми
  • Kill ‘Em All (1983)
  • Ride the Lightning (1984)
  • Master of Puppets (1986)
  • …And Justice for All (1988)
  • Metallica (1991)
  • Load (1996)
  • ReLoad (1997)
  • St. Anger (2003)
  • Death Magnetic (2008)
  • Hardwired…To Self-Destruct (2016)