Nirvana – американський рок-гурт, створений вокалістом та гітаристом Куртом Кобейном та басистом Крісом Новоселічем в Абердині, штат Вашингтон, в 1987 році. У складі колективу змінилися кілька барабанщиків; довше за всіх з гуртом грав ударник Дейв Ґрол, який прилучився до Кобейна та Новоселіча в 1990 році.

Країна: США
Роки Активності: 1987 – 1994 роки
Веб Сайт: www.nirvana.com

В 1989 році Nirvana стала частиною сієтлської музичної сцени, випустивши на інді-лейблі Sub Pop дебютний альбом Bleach. Після підписання контракту з великим лейблом DGC Records Nirvana отримала несподіваний успіх з піснею «Smells Like Teen Spirit» зі свого другого альбому Nevermind, випущеного в 1991 році. Згодом Nirvana увійшла в музичний мейнстрім, популяризувавши піджанр альтернативного року, названий гранджем. Курт Кобейн зробився в очах ЗМІ не просто музикантом, а «голосом покоління», а Nirvana стала флагманом «покоління Х». У 1993 році вийшов третій та останній студійний альбом гурту, In Utero, композиції з якого в музичному плані сильно відрізнялися від попередніх робіт колективу.

Недовга, але яскрава історія гурту перервалася у зв’язку зі смертю Курта Кобейна 5 квітня 1994 року, але в наступні роки популярність команди лише зростала. У 2002 році незавершений демо-запис пісні «You Know You’re Right», над якою гурт працював незадовго до смерті Кобейна, зайняв перші рядки світових хіт-парадів. З часу виходу дебютного альбому записи Nirvana були продані в кількості понад 90 мільйонів екземплярів у всьому світі.

Курт Кобейн та Кріс Новоселіч вперше зустрілися в Абердинській середній школі, але, за словами Кобейна, довгий час не спілкувалися. Вони стали друзями, часто відвідуючи репетиційну базу гурту Melvins. Кобейн хотів разом з Новоселічем створити власний музичний гурт, але Кріс довго не погоджувався. Через три роки після знайомства Кріс нарешті послухав запис Fecal Matter, першого проекту Кобейна, і запропонував Курту почати грати разом. Першим барабанщиком гурту став Боб МакФедден, що покинув колектив вже через місяць. Взимку 1987 року Кріс і Курт найняли ударника Аарона Буркхарда. Спочатку тріо виконувало композиції Fecal Matter, але незабаром музиканти почали писати новий матеріал.

Через кілька місяців Буркхард пішов з гурту, і його тимчасово замінив учасник Melvins Дейл Кровер. За його участю були зроблені перші демозаписи. Кровера незабаром змінив новий барабанщик Дейв Фостер. За перші місяці існування гурт змінив кілька назв: «Skid Row», «Pen Cap Chew», «Bliss Throad Oyster», «Windowpane» і «Ed Ted Fred». Зрештою, на початку 1988 року учасники зупинилися на назві Nirvana, яку, як говорив Кобейн, було вибрано, оскільки він «думав про назву, яка була б гарною, приємною або милою, замість грубої, брудної панк-рок назви, на кшталт Angry Samoans». Перший їх виступ під цим ім’ям відбувся в березні того ж року. Через пару місяців з’явився і постійний ударник Чед Ченнінг.

 

Першим офіційним релізом Nirvana став сингл «Love Buzz», що вийшов в листопаді 1988 році. В червні 1989 року гурт видав свій перший альбом Bleach на лейблі Sub Pop. Альбом спродюсував Джек Ендіно. У звучанні Bleach відчувався сильний вплив гуртів The Melvins, Mudhoney та таких відомих рок-колективів 1970-х років, як Black Sabbath та Led Zeppelin. В червні 1989 року Nirvana вирушили у велике американське турне, виступивши в 26 містах. В 2001 році Новоселіч розповів в інтерв’ю журналу Rolling Stone, що, сидячи в своєму фургончику під час цього турне, гурт слухав касету, на одній стороні якої був записаний альбом команди The Smithereens, а на іншій — альбом гурту Celtic Frost, що грав в жанрі блек-метал, і що, можливо, ця комбінація теж сильно вплинула на їхню гру. Bleach одразу став найпопулярнішим альбомом на невеликих радіостанціях американських коледжів.

Гроші на запис альбому, в сумі 606 доларів і 17 центів, дав Джейсон Еверман. З Кобейном його познайомив Ділан Карлсон, а Ченнінга Еверман знав з п’ятого класу. Еверман став проводити вільний час з гуртом, і, коли музикантам знадобилися гроші на запис Bleach, він, пропрацювавши до того часу кілька літніх сезонів рибалкою на Алясці, легко позичив їм необхідну суму. На обкладинці альбому, у списку музикантів, що брали участь в записі, зазначено: «Джейсон Еверман — гітара», хоча сам Еверман в записі участі не брав. Пізніше Кріс Новоселіч розповідав, що учасники Nirvana «хотіли, щоб Еверман відчув себе в гурті своїм». Після завершення запису Еверман ненадовго залишився в складі команди як другий гітарист, але пішов після першого американського турне. Згодом він грав на бас-гітарі в гурті Soundgarden, а пізніше приєднався до колективу Mind Funk. Гроші за альбом Nirvana так йому і не повернула.

Наприкінці 1989 року Кобейн зазначив в інтерв’ю, що музика гурту змінюється: «Наші перші пісні були по-справжньому злими… Але з часом вони стають попсовішими та попсовішими в той час, як я стаю все щасливішим та щасливішим. Тепер в піснях йдеться про конфлікти у відносинах, емоціях по відношенню до інших людей». На початку 1990 року Nirvana почала працювати над матеріалом для нового альбому з продюсером Бутчем Вігом на Smart Studios в Медісоні, штат Вісконсин. Під час студійної роботи Курт і Кріс вирішили, що Чед — не той барабанщик, який потрібен гуртові; сам Ченнінг висловлював невдоволення тим, що він майже не впливав на процес написання пісень. В результаті Чед покинув гурт. Кілька тижнів на барабанах грав Дейл Кровер з The Melvins, після чого його замінив ударник гурту Mudhoney Ден Пітерз. З ним Nirvana записала пісню «Sliver», яка 1990 року вийшла як сингл. Через кілька тижнів Базз Озборн з The Melvins познайомив Курта та Кріста з Дейвом Гролом, який тоді грав у вашингтонській хардкор-команді Scream, яка розпалася у вересні 1990 року. Через кілька днів після приїзду Грола в Сієтл Курт і Кріс влаштували йому прослуховування, і, як згодом говорив Новоселіч, «через дві хвилини знали, що він був підходящим барабанщиком».

 

Після роботи на Smart Studios Nirvana вирішила підшукати мейджор-лейбл. Слідуючи рекомендаціям Кім Гордон з Sonic Youth, гурт в 1990 році підписав контракт з DGC Records та почав записувати свій наступний альбом Nevermind. Лейбл запропонував команді кілька продюсерів на вибір, але Nirvana зажадала Бутча Віга. Цього разу музиканти вирішили записуватися не в Медісоні, а відправитися на студію Sound City, розташовану в районі Лос-Анджелеса Ван-Найс. За два місяці роботи в студії Nirvana створила безліч пісень. Деякі з них, такі як «In Bloom» та «Breed», були присутні в репертуарі гурту кілька років, в той час як інші, наприклад, «On a Plain» і «Stay Away», ще не мали закінчених текстів. Після завершення запису Віг і учасники гурту почали мікшування, однак безпосередньо запис матеріалу зайняв занадто багато часу, в результаті чого створені в поспіху мікси були полічені незадовільними. Nirvana запросила Енді Воллеса, мікшера гурту Slayer, щоб він зробив фінальне зведення. Після виходу Nevermind учасники гурту висловили невдоволення «відполірованим» звуком, який надав альбому Воллес.

Спочатку менеджери DGC Records планували продати 250 тисяч примірників Nevermind, тобто забезпечити приблизно той же рівень продажів, що і для альбому Goo гурту Sonic Youth. Однак перший сингл з альбому, «Smells Like Teen Spirit», дуже швидко став популярним, головним чином завдяки тому, що кліп на цю пісню часто показували на MTV. Під час турне наприкінці 1991 року музиканти Nirvana почали помічати, що квитки на їхні виступи стрімко розкуповувалися, тележурналісти регулярно з’являлися на всіх концертах, а «Smells Like Teen Spirit» постійно грала майже на всіх радіостанціях та музичних каналах. До різдва 1991 року Nevermind в Америці продавався по 400 тисяч примірників на тиждень. 11 січня 1992 року він досяг першого місця в чартах Billboard, змістивши альбом Dangerous Майкла Джексона. Платівка також очолила чарти багатьох країн у всьому світі. Того місяця, коли Nevermind досяг першого місця, Billboard заявив: «Nirvana — це один з тих рідкісних гуртів, у яких є все: визнання критиків, повага музичної індустрії, поп-привабливість та значна коледж-альтернативна основа».

У лютому 1992 року після великого турне по країнах тихоокеанського басейну Кобейн одружився на лідері рок-гурту Hole Кортні Лав. 18 серпня того ж року у них народилася дочка Френсіс Бін Кобейн. Посилаючись на втому, учасники гурту вирішили не проводити ще один тур по Америці в підтримку Nevermind. Замість цього вони дали лише кілька концертів в тому ж році. Через кілька днів після народження Френсіс Бін Nirvana провела один із найкращих своїх виступів як хедлайнер на фестивалі Редінг в Англії. На той момент ходили чутки про погане здоров’я Кобейна і про можливий розпад гурту. Заради жарту Курта ввезли на сцену на інвалідному візку, після чого він піднявся і приєднався до інших членів колективу, зігравши на концерті велику кількість пісень, як старих, так і зовсім нових.

Менш ніж через два тижні Nirvana виступила на MTV Video Music Awards. Керівництво MTV хотіло, щоб гурт зіграв «Smells Like Teen Spirit», але музиканти побажали виконати нову пісню, яка називалася «Rape Me». Керівники MTV були незадоволені піснею, так як, за словами продюсера шоу Емі Фіннерті, вони вирішили, що в тексті йдеться про них. Вони наполягли на тому, що Nirvana не гратиме «Rape Me», пригрозивши, що не дадуть гурту виступити на шоу і перестануть показувати їх кліпи по MTV. Після напружених суперечок MTV та Nirvana домовилися, що гурт зіграє пісню «Lithium» з останнього на той момент синглу. Коли Nirvana почала виступ, Курт несподівано зіграв та заспівав свій початок з «Rape Me», після чого заграла «Lithium». На церемонії гурт отримав нагороди у номінаціях «Найкраще альтернативне відео» і «Найкращий новий виконавець».

У грудні 1992 року Nirvana випустила збірку раритетних записів та бісайдів під назвою Incesticide. Багато радіозаписів та ранніх невиданих матеріалів гурту ходило по руках, і метою випуску альбому була боротьба з такими піратськими підробками.

У лютому 1993 року Nirvana випустила «Puss/Oh, the Guilt», спліт-сингл з The Jesus Lizard на незалежному лейблі Touch & Go. Для запису альбому 1993 року In Utero гурт запросив продюсера Стіва Альбіні, який вже отримав популярність завдяки своїй роботі над альбомом Surfer Rosa гурту Pixies. Nevermind здобув визнання у аудиторії, яка в більшості своїй не мала поняття про тих альтернативних, невідомих та експериментальних музикантів, яких Nirvana вважала своїми попередниками. Тому запрошення Альбіні виглядало добре обдуманим ходом учасників Nirvana, які бажали, щоб альбом звучав грубо, сиро і без зайвої обробки. До прикладу, в одній з пісень, іронічно названої «Radio Friendly Unit Shifter», чується тривалий різкий звук фідбеку. Однак Кобейн підкреслював, що звучання Альбіні — якраз те, про яке він завжди мріяв: «натуральний» звук без зайвих накладень та студійних ефектів. Студійні сесії з Альбіні були короткими, але вельми насиченими та продуктивними: альбом був записаний та зведений протягом двох тижнів на Pachyderm Studio в місті Каннон-Фолс. Його виробництво обійшлося в 25 тисяч доларів.

Через кілька тижнів після запису альбому журнали Chicago Tribune та Newsweek надрукували інформацію про те, що керівництво DGC Records не задоволено записаним матеріалом і може відмовитися від його випуску. В результаті шанувальники вирішили, що на вільну творчість гурту впливають боси лейблу. Хоча чутки про відмову DGC випускати альбом були недостовірними, учасники Nirvana дійсно були не згодні з деякими музичними рішеннями Альбіні, які він прийняв при мікшуванні альбому. Зокрема, вони вважали, що продюсер занадто сильно приглушив частоти бас-гітари. Кобейн також вважав, що «Heart-Shaped Box» і «All Apologies» не звучать «ідеально». Довгий час продюсував R.E.M. Скотт Літт був запрошений для скорочення цих двох пісень. В результаті були додані додаткові інструменти та бек-вокал.

In Utero дебютував в хіт-параді Billboard 200 у вересні 1993 року, зайнявши там перше місце. Крістофер Джон Фарлі в своєму огляді альбому в журналі Time писав: «Незважаючи на те, що фанати альтернативної музики боялися, Nirvana не пішла в мейнстрім, хоча цей потужний новий альбом може ще раз змусити мейнстрім піти у Nirvana». Однак, будучи комерційно успішним, альбом все ж не досяг успіху Nevermind. Восени група вирушила у перший великий тур по США за два роки. Для його проведення Nirvana запросила як другого гітариста Пета змиритися з панки-гурту Germs.

У листопаді 1993 року Nirvana разом зі Сміром виступали на акустичному концерті MTV Unplugged. Гурт зіграв лише два своїх хіта — «All Apologies» і «Come As You Are». Грол пізніше сказав: «Ми знали, що не будемо робити акустичну версію „Teen Spirit“… це було б жахливо безглуздо». Серед пісень були також кілька відносно маловідомих, наприклад, три композиції гурту Meat Puppets, яка приєдналася до Nirvana для їх виконання. У той час як репетиції були проблематичними, продюсер MTV Unplugged Алекс Колетт сказав, що сам виступ пройшов достатньо добре, кожна пісня була записана з першої спроби. Сам концерт тривав менше години, що було нехарактерно для звичайних unplugged-виступів. Після виконання заключної пісні (кавер-версії «Where Did You Sleep Last Night?» Лідбеллі) Колетт попросив групу зіграти на біс, однак Кобейн відмовився. Згодом Колетт згадував: «Курт сказав: “Я не зможу перевершити цю останню пісню”. І, коли він вимовив це, я відступив. Бо знав, що він правий». Виступ гурту вперше показали на MTV 14 грудня 1993 року.

На початку 1994 року команда вирушила на гастролі до Європи. Після концерту 1 березня в залі Terminal Eins в Мюнхені Кобейн захворів бронхітом та важким ларингітом. Наступне шоу, яке повинно було відбутися в тому ж залі на наступну ніч, відклали. Вранці 4 березня в Римі Кортні Лав знайшла Кобейна без свідомості у кімнаті готелю, і його відвезли в лікарню. Пізніше доктор на прес-конференції заявив, що Кобейн прийняв прописаний йому рогіпнол та велику дозу алкоголю. Гастролі, включаючи численні концерти в Великій Британії, остаточно скасували. У наступні тижні давня залежність Кобейна від героїну знову дала про себе знати. Його вмовили відправитися в реабілітаційну клініку. Через кілька днів він переліз через огорожу клініки та полетів на літаку в Сієтл. У п’ятницю 8 квітня 1994 року Кобейна знайшли мертвим в його будинку в Сієтлі: офіційно вважається, що він вистрілив собі в рот з дробовика. Гурт розпався.

Після розпаду Nirvana Кріс Новоселіч та Дейв Грол не залишили музичну діяльність. Через деякий час після смерті Кобейна Грол зробив кілька демо-записів, які пізніше стали дебютним альбомом його нового гурту Foo Fighters, який в наступні роки випустив кілька комерційно успішних альбомів. Крім Foo Fighters, Грол грав на барабанах у таких гуртах, як Tom Petty and the Heartbreakers, Queens of the Stone Age, Tenacious D, Nine Inch Nails та Killing Joke. Також він співпрацював з Полом Маккартні та Майком Уаттом. Під ім’ям Probot Грол записав альбом в стилі хеві-метал, на якому виконав кавер-версії пісень своїх улюблених виконавців початку 80-х. Останнім часом він також є барабанщиком супергрупи Them Crooked Vultures.

Кріс Новоселіч після Nirvana створив групу Sweet 75. Пізніше разом з Куртом Кірквуд з Meat Puppets та Бадом Гафом з Sublime він заснував колектив Eyes Adrift. Новоселич також виступив на єдиному концерті проіснувала всього один день групи No WTO Combo з Кімом Таїлом з Soundgarden і Джелло Біафрою з Dead Kennedys, з якими випадково зустрівся на акції протесту на саміті СОТ 1999 року. У грудні 2006 року він замінював бас-гітариста Бруно ДеСмартаса з групи Flipper під час їх турне по Великої Британії та Ірландії та кількох американських шоу. Крім того, Новоселич став політичним активістом, заснувавши комітет JAMPAC для захисту прав музикантів. В 2004 році він випустив книгу під назвою «Of Grunge and Government: Let’s Fix This Broken Democracy», в якій розповів про своє музичне минуле та політичні прагнення в сьогоденні.

12 грудня 2012 року, Грол, Новоселіч та Смірнов приєдналися до Пола Маккартні на концерті на користь постраждалих від урагану Сенді, для дебютного виконання пісні написаною четвіркою «Cut Me Some Slack». Студійний запис пісні буде випущений на саундтреку до фільму Грола Sound City.

Публікатор Країна Список Рік Місце
Rolling Stone Flag of the United States.svg США 100 найкращих виконавців всіх часів[97] 2011 27
Classic Rock Велика Британія Велика Британія 50 найкращих концертних виконавців всіх часів[98] 2008 34
VH1 Flag of the United States.svg США 100 найкращих виконавців всіх часів[99] 1998 42
100 найкращих виконавців всіх часів[100] 2010 14
100 найкращих хард-рок виконавців[101] 2000 6
Acclaimed Music Flag of the United States.svg США Найвідоміші виконавці всіх часів[102] 19
Q Велика Британія Велика Британія 50 гуртів, які змінили світ![103] 2004
Класичний склад
  • Курт Кобейн — вокал, гітара (1987—1994)
  • Кріс Новоселіч — бас-гітара (1987—1994)
  • Дейв Грол — ударні, бек-вокал (1990—1994)
Входили в основний склад в різні роки
  • Аарон Буркхард — ударні (1987—1988)
  • Дейв Фостер — ударні (1988)
  • Чед Ченнінг — ударні (1988—1990)
  • Ден Пітерс — ударні (1990)
Музиканти, які грали з гуртом під час турів
  • Джейсон Еверман — гітара (1989)
  • Пет Смірнов — гітара (1993—1994)
  • Лорі Голдстон — віолончель (1993—1994)
  • Мелорі Крігер — віолончель (1994)